Безбар’єрність: основні поняття

Мета Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (Стратегія) – створення безперешкодного середовища для всіх суспільних груп, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, суспільної, громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.

Основні поняття безбар’єрності

Безбар’єрність: загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності. Безбар’єрним середовищем визнається простір необмежених можливостей, в якому відсутні дискримінація, соціальні упередження та стереотипи, враховуються інтереси та потреби кожного громадянина.

Доступність: забезпечення рівного доступу всім групам населення до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів та послуг, як у міських, так і в сільських районах.

 Інклюзія: процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Вона передбачає усунення бар’єрів та розробку і застосування конкретних рішень, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Один із ключових принципів інклюзії — залучення всіх людей у всі сфери життя.