Товарно-транспортна накладна (ТТН) є не лише документом, що підтверджує перевезення товару, але і має важливе значення при оцінці реальності господарських операцій.

ТТН не є єдиним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, але її належне оформлення дозволяє встановити факт перевезення товару, маршрут його руху, учасників перевезення та інші обставини, які мають значення під час проведення податкових перевірок.

З 26 липня 2026 року набирають чинності зміни до форми товарно-транспортної накладної (форма     № 1–ТН).

Основною новелою є запровадження нового обов’язкового реквізиту – «Місце де  зберігається автомобіль». Зазначений реквізит безпосередньо пов'язаний із вимогами законодавства щодо режиму праці та відпочинку водіїв і застосовується у випадках, визначених відповідним Положенням.

Фіксація місця зберігання транспортного засобу дозволяє підтвердити дотримання перевізником встановлених законодавством винятків щодо режиму праці та відпочинку водіїв, а також додатково ідентифікувати обставини здійснення перевезення.

У зв’язку з нововведеннями учасникам перевезення  необхідно:

• перевірити свої друковані бланки та шаблони у програмах автоматизації;
• вчасно оновити форми в системах електронного документообігу;
• провести інструктаж для логістів, менеджерів зі збуту та водіїв.

Оперативна адаптація внутрішніх процесів та документообігу до нових вимог дозволить уникнути помилок у оформленні первинної документації.

Відомості у ТТН, які підтверджують реальність господарських операцій

ТТН має затверджену форму. Підприємство не  має права змінювати структуру бланка. Належним чином оформлена ТТН дозволяє встановити:

- хто фактично передав товар для перевезення;

- хто здійснював перевезення;

- яким транспортним засобом здійснювалося перевезення;

- звідки та куди переміщувався товар;

- коли було здійснено навантаження та розвантаження;

- які саме товарно-матеріальні цінності перевозилися.

Саме тому законодавством передбачено перелік обов'язкових реквізитів ТТН, відсутність яких може поставити під сумнів можливість належної ідентифікації господарської операції.

У ТТН необхідно обов’язково зазначати:

- дату і місце складання;

- вантажовідправника;

- автомобільного перевізника;

- вантажоодержувача;

- транспортний засіб;

- пункти завантаження та розвантаження.

Особливе значення для підтвердження фактичного перевезення мають також відомості щодо виконання вантажно-розвантажувальних операцій.

Хоча відповідні графи формально не належать до переліку обов'язкових реквізитів, їх заповнення дозволяє підтвердити час та місце фактичного прийняття і передачі вантажу.

Відсутність таких відомостей може бути використана контролюючим органом як додатковий аргумент при оцінці реальності здійснених операцій. 

Правильне визначення учасників перевезення  

Не менш важливим є правильне визначення сторін перевезення.

Вантажовідправником у ТТН повинна бути особа, яка фактично передає товар перевізнику, а вантажоодержувачем – особа, яка фактично приймає товар у пункті призначення.

Аналогічно перевізником має зазначатися фактичний суб'єкт, який здійснює перевезення транспортним засобом. Невідповідність цих відомостей фактичним обставинам господарської діяльності знову ж таки може свідчити про формальний характер документального оформлення операції.

Отже, товарно-транспортна накладна є важливим документом, що підтверджує факт перевезення товару та виступає одним із доказів реальності господарської операції

Довідково:

1. Пункт 5 Розділу І Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінстерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12.12.2025 № 1727 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства транспорту України спрямованих на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони в частині врегулювання організації робочого часу та відпочинку у галузі автомобільного транспорту в Україні»).
2. Додаток 7 до наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (із змінами) (бланк товарно-транспортної накладної).
3. Стаття 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (в редакції Закону від 23 лютого 2006 року № 3492-ІV).