Закон України № 1914: зміни щодо процедури судового розгляду податкових спорів

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – Новокодацький, Чечелівський та Центральний райони м. Дніпра) повідомляє.

З 1 січня 2022 року змінилися вимоги до надання суб'єктом владних повноважень (яким є ДПС) доказів на розгляд суду. Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (Закон України № 1914) вніс зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), згідно з якими суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подавати до суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази на момент розгляду справи задля забезпечення дотримання засад змагальності сторін в адміністративному судочинстві та свободи в наданні ними своїх доказів, а також доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

До 1 січня 2022 року в таких справах суб’єкт владних повноважень не міг посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на це, суб’єкт владних повноважень був позбавлений процесуальної можливості надавати до суду всі наявні докази під час представництва інтересів держави у адміністративному судочинстві під час розгляду адміністративної справи в суді. Відсутність процесуальної можливості надавати до суду всі наявні докази, які були отримані суб’єктом владних повноважень після прийняття рішень, або вчинення дій чи бездіяльності не узгоджувалась з приписами пунктів 2, 4 частини 3 статті 2 КАСУ.