До уваги нерезидентів, що надають електронні послуги!

З 01 січня 2022 року набирають чинності норми ст. 208 прим. 1 Податкового кодексу України. Цією статтею ПКУ було доповнено згідно із Законом України від 3 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (далі – Закон № 1525).

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – Дніпровсько-Новомосковський регіон) надає роз’яснення, як отримувати докази на підтвердження того, що отримувач електронних послуг – суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість.

Одним із можливих підходів до визначення особи суб’єкта – отримувача електронних послуг, є положення публічного договору (оферти) та/або анкети замовника – отримувача електронних послуг.

У такій анкеті отримувач має зазначити свій статус:

1) юридична особа;

2) фізична особа – підприємець, яка є платником ПДВ;

3) фізична особа – підприємець, яка не зареєстрована як платник ПДВ;

4) фізична особа – не суб’єкт підприємницької діяльності.

На підставі цієї анкети особа – нерезидент зможе встановити категорію замовника та визначати необхідність нарахування ПДВ.

Зокрема, фізична особа – підприємець, зареєстрована як платник ПДВ, яка отримує послуги особи – нерезидента, може підтвердити факт реєстрації платником ПДВ шляхом надання інформації щодо свого індивідуального податкового номера платника ПДВ (таку умову доцільно передбачити у публічному договорі/оферті чи анкеті). Якщо ж індивідуальний податковий номер платника ПДВ не буде вказано, особа – нерезидент буде кваліфікувати отримувача послуг як фізичну особу – неплатника ПДВ.