Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Але окремі роботодавці не бажають виконувати конституційні норми, тому питання легалізації зайнятості населення та заробітної плати, реалізація гарантій оплати праці та організація заходів з недопущення виникнення заборгованості з виплати заробітної плати залишаються актуальними.
З метою роз’яснення порядку укладення офіційних трудових відносин, заступником начальника управління – начальником відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Криворізького південного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Євгенієм Кретовим проведено сеанс телефонного зв’язку «Гаряча лінія».
В ході спілкування з платниками податків Євгеній Кретов підкреслив, що працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, що супроводжується повідомленням про такий прийом органа Державної податкової служби.
Підприємства, установи, організації та громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності у ході виплати заробітної плати повинні дотримуватися вимог чинного законодавства, нести відповідальність за навмисне порушення норм законодавства щодо виплати заробітної плати.
Не варто забувати, що виплата заробітної плати без сплати встановлених податків і зборів є грубим порушенням Законів України, яке підпадає під адміністративну та кримінальну відповідальності.
Заступник начальника управління – начальник відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Криворізького південного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Євгеній Кретов зазначив, що легальна зарплата – це захист соціальних інтересів громадян, гарантування права на соціальні виплати та пенсійне забезпечення.
Крім того, незадекларована праця знижує доходи державного бюджету, а отже і можливість фінансування державних програм соціального спрямування.