Щодо сплати єдиного податку третьої групи

Податковим кодексом України (далі – Податковий кодекс), передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства (пункт 52.1 статті 52 Податкового кодексу).

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Згідно з положеннями статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до вимог пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу 292.11. до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника, тобто, виручка від реалізації валютних коштів, які раніше були внесені до статутного капіталу, не включається до складу доходу, визначеного статтею 292 Податкового кодексу.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпункту 44.2, 44.3 статті 44 Податкового кодексу (пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу).

Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» (далі – П(С)БО 25).

Юридичні особи - суб’єкти господарювання, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу, та застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, з метою складання фінансової звітності визнають доходи і витрати за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п. 10 П(С)БО 25).

Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 зі змінами та доповненнями.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п.7 П(С)БО 21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (п. 8 П(С)БО 21).

Отже, юридична особа – платник єдиного податку визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У податковій декларації юридичної особи – платника єдиного податку зазначається лише обсяг доходу, відображення витрат не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів такого платника податку. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.