Щодо включення до складу витрат підприємства вартості спецодягу, взуття та засобів індивідуального захисту, використаного понад встановлених норм

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII (далі – Закон № 2694).

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування (стаття 8 Закону № 2694).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі – П(С)БО №16).

Витрати підприємства відповідно до П(С)БО №16 класифікуються як: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), загальновиробничі витрати, витрати, пов’язані з операційною діяльністю (які не включаються до собівартості), фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати.

До складу загальновиробничих витрат включаються у тому числі витрати на охорону праці (підпункт 15.8 пункту 15 П(С)БО №16).

Відповідно до пункту 4.1 «Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 №53 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 №446/15137 (далі – Положення №53), засоби індивідуального захисту видаються працівникам безплатно, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар.

Відображення витрат на засоби індивідуального захисту в обліку залежить від того, до якої саме групи активів їх віднесено – до запасів чи основних засобів.

Якщо нормативний строк використання цих засобів менше року та вартісний показник не відповідає критеріям, визначеним у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, такі засоби індивідуального захисту обліковують як малоцінні та швидкозношувальні предмети у складі запасів (пункт 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044).

Якщо нормативний строк використання засобів індивідуального захисту більше року, то, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, вони обліковуються як основні засоби. За вартісним критерієм ці основні засоби класифікуються як інші основні засоби або малоцінні необоротні матеріальні активи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, до складу витрат підприємства включаються наднормативні витрати, пов’язані із забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу від отримання засобів індивідуального захисту понад встановлених норм

Відповідно до підпункту 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (підпункт «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

У разі, якщо працівник припиняє трудові відносини з працедавцем та не повертає працедавцю спеціальний (у тому числі формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то вартість такого майна включається до складу місячного оподатковуваного доходу.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються даного питання, тому податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися платником податку, якому надана така консультація (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).

Додатково:

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункт 14.1 стаття 14 ПКУ).

Згідно з положеннями статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Для отримання необхідної інформації і вичерпних усних відповідей з питань податкового законодавства Ви маєте можливість звертатись до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків, перебуваєте на обліку та Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).