Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі нарахування та виплати заробітної плати іноземним громадянам, які працюють у представництві іноземної компанії, розташованої на території України

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, слід зазначити, що на підставі пункту 52.5 статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ, Кодекс) контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно вимог пункту 52.5 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до статті 253 КЗпП особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Дія Закону України від 08 липня 2010 року 2464-V1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) поширюється на відносини, що виникають під час провадження Діяльності, пов'язаної з веденням обліку, умовами та порядком нарахування та сплати єдиного внеску.

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону №2464).

Платників єдиного внеску визначено частиною першою статті 4 Закону №2464, до яких віднесені, зокрема, роботодавці: дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.

Оскільки на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не поширюються норми статті 253 КЗпП, то вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно зазначені представництва не є страхувальниками для іноземців у разі нарахування та виплати їм на території України доходу у вигляді заробітної плати.

При цьому заробітна плата таких громадян не включається до бази нарахування єдиного внеску та не відображається у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми єдиного внеску.