Чи є об’єктом оподаткування податком на додану вартість передбачена Субліцензійним договором операція з надання Субліцензіату невиключного Права користування Програмною продукцією (Програмним забезпеченням)? Чи звільняється від оподаткування податком на додану вартість передбачена Субліцензійним договором операція з надання Субліцензіату невиключного Права користування Програмною продукцією (Програмним Забезпеченням)?

Відповідно до ст.2 Закону України від 23.03.2000 №1587-III «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» (далі – Закон №1587) та ст.1 Закону України від 23.12.1993 №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон №3792) комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Примірником комп'ютерної програми є копія комп'ютерної програми, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї комп'ютерної програми і містить усі зафіксовані в комп'ютерній програмі рухомі зображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і без нього) (ст.2 Закону №1587).

Компонентами комп'ютерної програми є частини програмного забезпечення, які можуть бути частинами (модулями), на основі або за допомогою яких створюється певна програма, та/або діяти як самостійні комп'ютерні програми.

Виробники комп'ютерних програм при їх постачанні також можуть здійснювати для покупця налаштування такої продукції, тестування, виявлення та усунення недоліків в програмі, що виникають в процесі її експлуатації, оновлення та/або сервісне обслуговування такої продукції на постійній або періодичній основі або протягом певного періоду, а також розробляти зміни (доповнення) до програмної продукції та/або створювати нові версії програмного продукту з метою забезпечення безперебійної роботи існуючих програм або створення нових програмних продуктів.

Відповідно до п.3 част.1 ст.8 Закону №3792, част.1 ст. 420 та п.2 част.1 ст.433 Цивільного кодексу України(далі – ЦКУ), комп'ютерна програма є твором, отже, об'єктом авторського права (права інтелектуальної власності). Комп'ютерні програми відповідно до ст.18 Закону №3792 охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Згідно ст.1108 ЦКУ надання права на використання комп'ютерної програми в певній обмеженій сфері здійснюється шляхом надання ліцензії.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності надається особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), іншій особі (ліцензіату). Така ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ (ст.1109 ЦКУ).

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Пунктом 261 підр.2 розд.ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ  (далі – ПКУ) визначено, що для операцій з постачання програмної продукції, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, запроваджено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким звільняються від оподаткування цим податком операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать:

-  результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

-   криптографічні засоби захисту інформації.

Підпунктом 196.1.6 п.196.1 ст.196 ПКУ передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому п.п.14.1.225 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

-  як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

- за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

-  за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

-  за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання замовнику (ліцензіату) права від виконавця (ліцензіара) на використання програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то отримання виконавцем (ліцензіаром) платежу від замовника (ліцензіата) як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, згідно умов субліцензійного договору при наданні не виключного права на користування програмної продукції має місце операція з надання права на користування комп’ютерною програмою як об’єктом авторського права, який залишається у власності іншої особи (правовласника). Плата за надання права користування комп'ютерною програмою як об'єктом авторського права, яку користувач сплачує на підставі ліцензійного (субліцензійного) договору, є роялті. Відповідно до пп.196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ виплата роялті у грошовій формі не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Водночас повідомляємо, що окремі питання щодо застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції розглянуто в Узагальнюючій податковій консультації стосовно особливостей оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 07.10.2013 № 536 та листі ДФС України від 05.11.2015 № 23621/6/99-99-19-03-02-15.