Щодо віднесення до складу витрат витрат на придбання очищеної бутильованої питної води

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло звернення _____ щодо віднесення до складу витрат витрат на придбання очищеної бутильованої питної води та у відповідності до положень ст.52 «Податкова консультація» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), далі – ПКУ, у межах компетенції і повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до положень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ в редакції, що діє з 01.01.2015, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень  розділу ІІІ ПКУ.

Коригування в обов’язковому порядку здійснюються тими платниками, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період  перевищує двадцять мільйонів гривень

Різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, визначені статтями 138,139,140,141 розділу ІІІ ПКУ.

Положення розділу ІІІ «Податок на прибуток» ПКУ не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, понесені на придбання бутильованої питної води для загального користування.

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318.

При цьому, згідно з п.п.5 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку.

Відповідно п.185.1. ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. 

Згідно п.198.1 ст.198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);                 
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий  кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.5. ст.198 ПКУ, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ зі змінами та доповненнями фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003р. №994 затверджено перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат (далі – Перелік №994).

Статтею 6 Закону України від  10.01.2002 №2918-ІІІ «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що фасована питна вода - це питна вода підземних джерел питного водопостачання або питна вода централізованого питного постачання, додаткового оброблена в цілях покращення її якості в герметичній тарі. Одним із принципів державної політики в сфері питної води та питного водопостачання є гарантійне першочергове забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Тобто до витрат підприємства відносяться витрати на охорону праці, що включені до Переліку №944 та мають більш вузький напрямок на охорону життя, здоров’я та працездатності людини саме в процесі трудової діяльності.

Враховуючи, що Перелік №944 не містить прямого віднесення забезпечення працівників очищеною питною водою до засобів по охороні праці, тому забезпечення людини питною водою є заходом по задоволенню фізіологічних потреб.

Враховуючи вищезазначене, виходячи із запиту підприємства, суми ПДВ по придбанню питної води платником податку включаються до податкового кредиту. При цьому відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ, платник повинен нарахувати податкові зобов'язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну з постачання води кінцевому споживачу.

Суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту  на підставі підтверджених та зареєстрованих в ЕРПН податкових накладних  відповідно ст. 198 ПКУ.

Додатково:

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з положеннями ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Для отримання консультацій з питань податкового законодавства радимо Вам у подальшому звертатись в усній формі до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків перебуваєте на обліку, в письмовій формі до контролюючих органів в областях та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, а також із запитами до Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00 хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).