Щодо податкового обліку витрат на ремонт невиробничих основних засобів

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ викладено у новій редакції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Визначення терміну «невиробничих основних засобів» нормами національних положень бухгалтерського обліку не передбачено. Згідно ПКУ, невиробничі основні засоби — це основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податків (підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (далі – П(С)БО №7).

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (пункт 4 П(С)БО №7).

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (пункт 15 П(С)БО №7).

Таким чином, діючими положеннями бухгалтерського обліку встановлено право підприємства на включення до складу витрат та, відповідно, впливу на фінансовий результат до оподаткування здійснених витрат на ремонт основних засобів, у тому числі тих, які використовуються для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Статтею 138 ПКУ визначено порядок розрахунку різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, яким обумовлено збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування та встановлено виключний перелік підстав для коригування, серед яких відсутнє коригування на суму витрат на ремонт основних засобів.

Таким чином, витрати на ремонт невиробничих основних засобів, які включаються до складу витрат в бухгалтерському обліку, не підлягають коригуванню на різниці в податковому обліку.

Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів, перерахованих протягом звітного року неприбутковим організаціям, зазначаємо наступне.

Статтею 140 ПКУ визначено порядок розрахунку різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ).

Отже, отримання в попередньому звітному році від’ємного значення об’єкта оподаткування (збитків) не формує підстав для коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів, безоплатно перерахованих протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям.

Щодо складання зведених податкових накладних на суми оплати, що надходять за місяць від фізичних осіб, бюджетних установ або житлово-експлуатаційних контор, якщо податкові зобов’язання нараховуються за касовим методом, зазначаємо наступне.

Згідно п.187.10 ст.187 ПКУ платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Одночасно п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ встановлено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

При цьому податкові зобов'язання за касовим методом (п.187.10 ст.187 ПКУ) визначаються тільки для тієї частини товарів (послуг), які перераховані в цьому пункті, при їх постачанні перелічених категоріям покупців (фізичним особам, бюджетним установам, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості). По послугах, які надаються іншим категоріям покупців, податкові зобов'язання визначаються у загальновстановленому порядку (за правилом першої події).

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПКУ податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Тобто, якщо платник – постачальник протягом місяця здійснював ритмічні постачання товарів два або більше разів на місяць покупцю - платнику податку, в такому випадку не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено таке постачання,  платник податку зобов’язаний скласти такому покупцю зведену податкову накладну, в якій буде відображено весь обсяг постачання за звітний період.

У разі якщо платник – постачальник протягом місяця здійснював ритмічні постачання товарів два або більше разів на місяць неплатникам ПДВ (кожному окремо), в такому випадку не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено таке постачання,  платник податку зобов’язаний скласти одну зведену податкову накладну, в якій буде зазначити загальний обсяг постачання таким покупцям.

Тобто, обов’язковою умовою для виписки зведених податкових накладних є здійснення  ритмічного характеру постачання товарів/послуг в розумінні п.201.4 ст.201 ПКУ.

У зв’язку з тим, що ДП «Криворізька теплоцентраль» при касовому методі визначення податкових зобов’язань нараховує податкове зобов’язання та виписує податкову накладну в момент сплати за теплову енергію фізичними особами, бюджетними установами, житлово-експлуатаційними конторами, що відрізняється від загальновстановленого порядку (за правилом першої події), підприємство не може оформити зведену податкову накладну на суми оплати, які надходять за місяць від даної категорії споживачів.

Додатково:

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункт 14.1 стаття 14 ПКУ).

Згідно з положеннями статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Для отримання необхідної інформації і вичерпних відповідей з питань податкового законодавства радимо Вам у подальшому звертатись до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків перебуваєте на обліку та Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).