Порядок визначення розміру умовного податкового зобов’язання відповідно статті 199 Податкового кодексу України з 01.07.2015 року філіями (структурними підрозділами)

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Норми пункту 199.1 статті 199 ПКУ застосовуються, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи призначаються для часткового використання в оподатковуваних операціях.

Якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання в оподатковуваних операціях, а згодом починають повністю або частково використовуватися в неоподатковуваних операціях, то в такому випадку застосовуються норми пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

Що стосується дати нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до статті 199 ПКУ, то розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Крім того, пунктом 199.1 статті 199 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до п.199.1 ст. 199 ПКУ, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованого в ЄРПН.

Пунктом 201.8 статті 201 ПКУ визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПКУ.

У відповідності до п.201.14, п.201.15 ст.201 ПКУ платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно п.п.11 п. I Порядку заповнення і подання  податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  14.10.2014 № 1267/26044 із змінами та доповненнями, податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, згідно з вимогами розділу V Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012 (далі Порядок №957),  якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи  платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Оскільки відокремлений підрозділ (філія) не є юридичною особою, а також відповідно до пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не є суб’єктом господарювання, і відповідно не є платником податку на додану вартість, а також те, що відокремлений підрозділ діє від імені головного підприємства, в загальному обсязі оподатковуваних операцій головного підприємства повинні враховуватися обсяги поставок товарів (послуг) здійснених філіями, іншими відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичних осіб. Податковий облік операцій з поставки філіями чи структурними підрозділами товарів (послуг) (відображення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту) та подання податкової звітності з податку на додану вартість повинно забезпечувати підприємство - платник податку на додану вартість до складу якого входять філії чи структурні підрозділи.

Тобто, структурний підрозділ (філія) може лише складати та реєструвати податкові накладні, у разі делегування платником такого права. Що стосується ведення податкового обліку з ПДВ, нарахування податку, складення та подання податкової звітності з ПДВ, то таке право надано тільки платнику податку.

Виходячи із запиту платника відповідно до ст.199 ПКУ установою нараховується умовне податкове зобов’язання згідно частки використання придбаних товарів/ послуг, як в оподатковуваних операціях так і пільгових операціях, що здійснює платник. При цьому, структурні підрозділи проводять діяльність, яка оподатковується  ПДВ на загальних підставах та не пов’язана з пільговими операціями, які надає головне підприємство.

Тому визначення частки з пропорційного розподілу  сум податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідно ст.199 ПКУ відбувається в залежності від використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних та пільгових операціях.