Щодо надання роз’яснень податкового законодавства України

Контролюючі органи у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5 статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, далі – Податковий кодекс).

За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (пункт 52.1 статті 52 Податкового кодексу).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті  52 Податкового кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.04.1991№959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами та доповненнями, далі – Закон)  зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво» (стаття 5 Закону).

Статтею 4 Закону передбачені види зовнішньоекономічної діяльності, до яких, зокрема, належать експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» цього кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Разом з цим, в п.291.5 ст.291 Податкового кодексу зазначено, випадки за яких фізичні особи – підприємці  не можуть бути платниками єдиного податку.

Крім того, для платників єдиного податку другої групи діють обмеження в частинні   здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, лише платникам єдиного податку та/або населенню. В той же час відсутні обмеження в здійсненні господарської діяльності з виробництва та/або продаж товарів, у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, здійснюючи експорт за кордон продукції власного виробництва,  не порушує правові засади застосування спрощеної системи оподаткування.