Чи має право фіскальна служба вимагати адміністративний штраф через чотири місяці з моменту здійснення правопорушення (недоїмка виникла 23 червня, оскільки останній день подачі звіту по ЄСВ доводився на 22 червня), правопорушення виявлене в листопаді, адже згідно КУпАП ст.38 «Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня здійснення правопорушення»

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, слід зазначити, що на підставі пункту 52.5 статті 52 Податкового кодексу України  від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно вимог пункту 52.5 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 5 Закону №2464 обов’язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частина перша стаття 1 Закону №2464).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску, а саме єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, на суму грошового забезпечення, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Платники єдиного внеску  відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 та частини 8 статті 9 Закону №2464 зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно пункту 10 статті 9 днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається – день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктом 5 статті 9 Закону №2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску (частина 1 пункту 6 статті 9 Закону №2464).

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 пункту 6 статті 9 Закону №2464).

Слід зазначити, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пункт 12 статті 9 Закону №2464).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. (пункт 2 частини 11 та частина 10 статті 25 та пункт 11 статті 9 Закону №2464).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а саме статтею 165¹.

Так, статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше ніж через два місяці з дня виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов'язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Виявлення порушення норм Закону №2464, а саме несплата або  несвоєчасна сплата єдиного внеску, є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. У разі несвоєчасної сплати єдиного внеску, термін порушення обчислюється не пізніше двох місяців з дати фактичної сплати.

Частиною 16 статті 25 Закону №2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.