Трудові відносини: чи необхідно попереджати за два місяці працівників, які вивільняються в період дії воєнного стану?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, опубліковано 16 червня 2022 о 09:36 Розділ: Новини

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що частиною четвертою ст. 49 прим.2 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено, що вимоги частин першої – третьої ст. 49 прим.2  не застосовуються до працівників, які вивільняються в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Нормами частин першої – третьої ст. 49 прим.2 КЗпП встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Під час вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва й праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП.

Положення частини четвертої ст. 49 прим.2 КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва й праці яких безпосередньо пов’язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію й штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, у яких зміни в організації виробництва й праці не пов’язані з виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану та не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої – третьої статті 49 прим.2 КЗпП застосовуються в повному обсязі.

Отже, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, не пов’язаними з виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП, за винятком вимог ст. 43 КЗпП щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.