В ІА «МОСТ-Днепр» відбулася пресконференція на тему «Екологічний податок: актуальні питання сплати податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях»

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, опубліковано 18 серпня 2021 о 13:07 Розділ: Новини

Начальником управління податкового адміністрування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Тетяною Копильченко 13.08.2021 року в інформаційному агентстві «МОСТ-ДНЕПР» проведено пресконференцію на тему «Екологічний податок: актуальні питання сплати податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях».

 

Екологічний податок – дуже важливий інструмент, який має дві функції:

• стимулювання запобігання забрудненню навколишнього природного середовища і зменшення утворення відходів,
• необхідність часткової компенсації негативного впливу на довкілля різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають в процесі господарської діяльності суб’єктів.

Екологічний податок сплачується суб’єктами господарювання за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря, за скиди шкідливих речовин у водні об’єкти та за розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об’єктах.

Саме екологічний податок за розміщення відходів має значну питому вагу у надходженнях екологічного податку по платниках Дніпропетровської області – 47,2 відс. або 217,3 млн гривень.

Серед найбільших платників - гірничо-збагачувальні підприємства Криворіжжя, якими до бюджетів усіх рівнів у 2021 році сплачено 191,3 млн гривень екологічного податку за розміщення відходів.

Нагадаю, що платниками екологічного податку за розміщення відходів є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюється, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п.п. 240.1.3п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Розміщення відходів –  постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Кодексом передбачено звільнення від оподаткування екоподатком суб’єктів, які розміщують на власних територіях (об’єктах) відходи, що утворилися від їх господарської діяльності виключно як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

Для забезпечення вимог п. 240.5 ст. 240 Кодексу, суб’єктам, необхідно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Тобто, у разі тимчасового зберігання платником на власній території відходів різних класів небезпечності із дотриманням умов належного облаштування спеціально відведених для цього місць та своєчасної передачі таких відходів спеціальним підприємствам, які мають необхідні дозвільні документи для утилізації або розміщення (захоронення) відходів, податкові зобов’язання з екологічного податку не виникають на підставі договорів, укладених із такими суб’єктами.

Відходи, які підлягають переробці і для цього існують відповідні технології та виробничо-технологічні та економічні передумови, є вторинною сировиною відповідно до Закону України «Про відходи». Тобто відходи, які утворилися в результаті провадження суб’єктом господарювання господарської діяльності та використовуються ним в якості сировини у такій діяльності або реалізуються іншому суб’єкту господарювання як товар, вважаються вторинною сировиною.

На кожне місце чи об’єкт зберігання відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об’єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів (ст. 34 Закону України «Про відходи»).

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

Податкові зобов’язання з екоподатку обчислюються за базою оподаткування: фактичний обсяг розміщення відходів у звітному (податковому) періоді, з урахуванням ставок податку та коригуючих коефіцієнтів (п. 249.6 ст. 249 Кодексу).

Щодо застосування коефіцієнта 3 (три) при обчисленні податкових зобов’язань з екологічного податку за розміщення відходів, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, необхідно наголосити про визначення критеріїв відповідності полігону або звалища до об’єктів, які забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, а саме.

Правилами експлуатації полігонів побутових відходів, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, визначено, що полігон твердих побутових відходів (ТПВ) будується згідно з проектом, розробленим із дотриманням вимог до санітарно-захисної зони полігону, які відображаються у «Санітарно-технічному паспорті полігона ТПВ» та передбачають відображення інформації про хімічний склад, ґрунтів, ґрунтових вод, атмосферного повітря та відходів.

Державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, зокрема, з питань поводження з відходами здійснює відповідно до покладених на неї завдань Держекоінспекція (що передбачено п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275).

З огляду на викладене, для визначення відповідності об’єкта розміщення відходів підприємства до об’єктів, які забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, пропонуємо звернутися до територіального органу, на який покладено обов’язок із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, як головного розпорядника зазначеної інформації.

Закон України «Про відходи», який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із утилізацією, захороненням відходів, регламентував затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів (далі – Порядок) постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216.

Зокрема, цим Порядком визначено, що видаленням відходів вважаються операції з відходами, які не призводять до їх утилізації.

Так, додатком 2 до Порядку до таких операцій віднесено також і операції з поховання у землі чи скидання на землю (зокрема на звалище тощо). При цьому місцями видалення відходів вважаються спеціально відведені місця або об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано відповідний дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Таким чином, за наявності у підприємства відповідного дозволу розміщення ним відходів здійснюватиметься за місцем видалення відходів, на яке має бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації.

При складанні Паспорта Підприємство має керуватися Інструкцією про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12.

Підприємство відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» при складанні відповідного проєкта впливу планованої діяльності на довкілля має передбачити наявність елементів фактичного впливу неповного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, з урахуванням коефіцієнтів, які залежать від місця розташування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі по відношенню до населених пунктів.

З огляду на викладене, для визначення відповідності об’єкта розміщення відходів Підприємства об’єктам, які забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, у тому числі відхилення від показників, зазначених у дозвільних документах, підприємству доцільно звернутися до територіального органу на який покладено обов’язок із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, як головного розпорядника зазначеної інформації, за виконанням оцінки фактичного впливу неповного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, з урахуванням коефіцієнтів, які залежать від місця розташування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі по відношенню до населених пунктів.

На підставі висновку Держекоінспекції, а також затвердженого проекта впливу планованої діяльності підприємства на довкілля, можна здійснити висновок щодо застосування підприємством відповідних коефіцієнтів при обчисленні податкових зобов’язань з екологічного податку.