Особливості застосування окремих норм Закону України № 962
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області , опубліковано 26 січня 2021 о 08:15 Розділ: Новини
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо особливостей застосування окремих норм Закону України від 04 листопада 2020 року № 962-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної підтримки культури, туризму та креативних індустрій» (далі – Закон № 962) доводить до відома платників ПДВ наступне.
Визначено перелік суб’єктів господарювання у сфері готельного бізнесу та переліку послуг, до операцій з постачання яких запроваджується застосування зниженої ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.
Законом № 962 встановлено обмеження щодо кола засобів тимчасового розміщування, оскільки знижена ставка ПДВ у розмірі 7 відсотків може застосовуватися лише готелями і подібними засобами тимчасового розміщування, діяльність яких відноситься до класу 55.10 групи 55 КВЕД ДК 009:2010.
На операції з постачання послуг з тимчасового розміщування (проживання) в інших об’єктах (засобах) тимчасового розміщення, зокрема, в таких, що перераховані в інших класах групи 55 (55.2, 55.3, 55.9) застосування зниженої ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків не поширюється і до таких операцій застосовується основна ставка ПДВ у розмірі 20 відсотків.
Суб’єктам господарювання, які надають послуги з тимчасового розміщування (проживання), з метою визначення правомірності застосування зниженої ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання таких послуг слід керуватися:
► Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (з урахуванням внесених до нього змін та доповнень) (далі – ДК 009:2010);
► Методологічними основами та поясненнями до позиції Класифікації видів економічної діяльності», затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 23.12,2011 № 396 (з урахуванням внесених змін та доповнень) (далі – Наказ № 396);
► Методологічними положеннями щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 14.12.2006 № 607 (з урахуванням внесених змін та доповнень) (далі – Наказ № 607);
► Законом України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (з урахуванням внесених змін та доповнень) (далі – Закон № 324);
► Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012 (з урахуванням внесених змін та доповнень) (далі – Правила № 19).
Так, ДК 009:2010 відносить до класу 55.10 групи 55 КВЕД діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.
Згідно з ДК 009:2010 з урахуванням Методологічних основ № 396 такий клас включає надання місць для переважно короткострокового проживання гостей і відвідувачів зазвичай на добовій або тижневій основі. Ця діяльність включає надання упорядженого житла в гостьових кімнатах або номерах люкс. Послуги включають щоденне прибирання та заміну постільної білизни. Також можливе надання широкого переліку додаткових послуг, таких як забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, басейнів і тренажерних залів, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місці для проведення нарад.
Такий клас включає діяльність з розміщування у: готелях; курортних готелях;
готелях класу люкс; мотелях.
Такий клас не включає надання в оренду будинків, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для постійного проживання зазвичай на місячний або річний термін.
Визначення термінів «готель» та «аналогічні засоби розміщення» надано статтею 1 Закону № 324 та Правилами № 19.
Згідно з даними визначеннями:
● готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням;
● аналогічні засоби розміщення – це підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиванням кімнат та санвузлів.
Пунктом 1 статті 62 Господарського кодексу (далі – ГКУ) визначено, що підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою (пункт 4 статті 62 ГКУ).
Отже, нормативними актами, які регламентують діяльність суб’єктів, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), передбачено, що такими суб’єктами є підприємства, тобто, юридичні особи. При цьому не має значення чи такий суб’єкт є окремою юридичною особою, чи структурним підрозділом іншої юридичної особи. Відповідно, до операцій, що надаються фізичними особами – підприємцями, застосування даної норми не передбачено.
Стосовно переліку послуг, які відносяться до категорії послуг з тимчасового розміщування (проживання), слід враховувати наступне.
Відповідно до Закону № 324 та Правил № 19:
● готельна послуга – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;
● основні послуги – обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором
● додаткові послуги – обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.