Збір за місця для паркування транспортних засобів – джерело наповнення місцевих бюджетів
За січень – серпень 2026 року до місцевих бюджетів Дніпропетровської області надійшло 36,1 млн грн збору за місця для паркування транспортних засобів. Це на 3,5 млн грн більше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Збір за місця для паркування транспортних засобів є місцевим збором та одним із джерел формування дохідної частини місцевих бюджетів. Рішення про встановлення цього збору ухвалюють сільські, селищні та міські ради.
На території Дніпропетровської області збір запроваджено Дніпровською, Павлоградською та Самарівською міськими радами. Найбільша кількість платників зареєстрована у місті Дніпро – 128 платників.
Надходження збору: позитивна динаміка
У 2025 році 132 платники Дніпропетровської області сплатили до місцевих бюджетів 48,4 млн грн збору за місця для паркування транспортних засобів. Порівняно з 2024 роком надходження зросли на 5,0 млн гривень.
Позитивна динаміка зберігається і у 2026 році. За січень–серпень цього року до місцевих бюджетів надійшло 36,1 млн грн, що на 3,5 млн грн більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Водночас вагому частку надходжень забезпечує місто Дніпро. Надходження збору за місця для паркування транспортних засобів лише по одному платнику в обласному центрі складають 19,5 млн грн, а це більше половини загальної суми надходжень в цілому по області.
Хто сплачує збір
Платниками збору є:
- юридичні особи та їх філії (відділення, представництва);
- фізичні особи – підприємці.
Відповідно до рішення органу місцевого самоврядування вони організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Що є об’єктом оподаткування
Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка відповідно до рішення органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів.
Базою оподаткування є площа такої земельної ділянки, за винятком площі земельних ділянок, відведених для безоплатного паркування транспортних засобів.
Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджується відповідним рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.
У такому переліку зазначаються, зокрема:
- місцезнаходження земельних ділянок;
- їх загальна площа;
- технічне облаштування;
- кількість місць для паркування транспортних засобів.
Дедлайни сплати збору за місця для паркування транспортних засобів
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності.
Розмір ставки не може перевищувати 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного податкового (звітного) року.
Сума збору визначається платником відповідно до податкової декларації за звітний квартал. Вона сплачується щоквартально протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати вважається операційний (банківський) день, що настає за таким вихідним або святковим днем.
Відповідальність за несвоєчасну сплату
У разі несплати узгодженої суми грошового зобов’язання у встановлені строки платник податків притягується до відповідальності.
Зокрема, у разі затримки сплати:
- до 30 календарних днів включно – застосовується штраф у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
- понад 30 календарних днів – штраф становить 10% погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, своєчасне декларування та сплата збору за місця для паркування транспортних засобів є важливою складовою наповнення місцевих бюджетів і забезпечення фінансової спроможності територіальних громад.
Довідково.
1. ПКУ – Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
2. Закон № 875 - Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» (із змінами).