Про податкові пільги та їх види, які встановлені чинним законодавством України

опубліковано 12 лютого 2026 о 16:21 Розділ: Місцеві новини

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – Кам’янський район) звертає увагу, що визначення терміну «податкова пільга», всі види податкових пільг, порядок їх застосування визначені у відповідних статтях Податкового кодексу України (далі – ПКУ). 

Пунктом 30.1 ст. 30 ПКУ встановлено, що податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ. 

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. 

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. 

Зокрема, п. 30.4 ст. 30 ПКУ передбачає і норму, згідно з якою платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ. Однак, податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. 

Відповідно до п. 30.5 ст. 30 ПКУ податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ. 

ПКУ, зокрема п. 30.6 ст. 30, передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом – платником податків. Облік зазначених коштів ведеться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (КМУ) постановою від 27 грудня 2010 року № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» (зі змінами) (далі – Порядок). Порядком визначено, що суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік таких пільг (що надаються юридичним особам) та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, визначені ПКУ. 

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом – платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному КМУ. 

Згідно з п. 30.7 ст. 30 ПКУ контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг. 

Так, з метою забезпечення обліку податкових пільг та інформування платників податків щодо переліку чинних податкових пільг, терміну їх дії та обґрунтування їх надання Державною податковою службою України (ДПС) запроваджено розміщення на вебпорталі ДПС Довідника податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, та Довідника інших податкових пільг, що оновлюються щоквартально. 

Поряд з цим, відповідно до п. 30.8 ст. 30 ПКУ контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. 

Пунктом 30.9 ст. 30 ПКУ визначено, що податкова пільга надається шляхом: 

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; 

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; 

в) встановлення зниженої ставки податку та збору; 

г) звільнення від сплати податку та збору.