Чи застосовуються до юридичної особи, яка припиняє діяльність, штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності або несвоєчасну сплату податків ліквідатором у період ліквідаційної процедури?

опубліковано 22 травня 2025 о 13:31 Розділ: Місцеві новини

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного  управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – місто Дніпро) нагадує, що особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, згідно із ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

При цьому, юридична особа ліквідується на основі відповідного рішення.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої ст. 110 ЦКУ, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи (частина друга ст. 110 ЦКУ).

Таким чином, з дати прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи всі обов’язки керівника юридичної особи переходять до ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

При цьому, відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства (частина дев’ята ст. 8 Закону № 996).

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя ст. 13 Закону № 996).

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законом, публікує його протягом 45 днів після затвердження (частина п’ята ст. 14 Закону № 996).

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (частина десята ст. 111 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Так, відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПКУ податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 ст. 36 ПКУ).

Підставою для припинення податкового обов’язку є, зокрема, ліквідація юридичної особи (п.п. 37.3.1 п. 37.3 ст. 37 ПКУ).

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Таким чином, до зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов’язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана здійснювати розрахунок зобов’язань щодо таких податків, зборів, обов’язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність. При цьому ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає до органів ДПС податкову звітність за останній звітний період до затвердження ліквідаційного балансу.

За неподання або подання платником податків податкової звітності з порушенням строків, визначених ПКУ, передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, встановлених п. 120.1 ст. 120 ПКУ.

У разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, встановлених ст. 124 ПКУ.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, ПКУ не передбачено виключень щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності та/або несвоєчасну сплату податків у період ліквідаційної процедури. Тобто, за несвоєчасне подання звітності та/або несвоєчасну сплату податків ліквідатором у період ліквідаційної процедури до юридичної особи, яка припиняє діяльність, застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірах, встановлених п. 120.1 ст. 120 та/або п. 124.1 ст. 124 ПКУ.