Сплата авансових внесків платниками податку на прибуток підприємств за місця роздрібної торгівлі пальним

опубліковано 25 квітня 2025 о 14:39 Розділ: Місцеві новини

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Державна податкова служба України з урахуванням Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 4015) повідомила таке.

Законом № 4015 із 01.12.2024 впроваджено сплату авансових внесків із податку на прибуток підприємств платниками такого податку за місця роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до п. 137.12 ст. 137 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники податку на прибуток підприємств, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому п. 141.14ст. 141 Кодексу.

Так, відповідно до абзацу першого пп. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 Кодексу платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок, із податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному п.п 141.14.2 п. 141.14ст. 141 Кодексу.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 Кодексу).

У п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 Кодексу визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця:

а) у розмірі 60 тисяч гривень за кожне місце, крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього підпункту;

б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, – у розмірі 30 тисяч гривень за кожне місце;

в)  для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15°С у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, - у розмірі 45 тисяч гривень за кожне місце.

Абзацом другим п.п. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 Кодексу визначено, що термін «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Роздрібна торгівля пальним – діяльність із придбання або отримання та реалізації або відпуску надалі пального із зміною або без зміни його фізико- хімічних характеристик із місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п. 77 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Місце роздрібної торгівлі пальним – об’єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський / річковий бункерувальник; спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним (п. 52 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

При цьому зауважимо, що відповідно до п. 29 частини першої ст. 1 Закону № 3817 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального — складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій.

Тобто Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться, зокрема, у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на місцях виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі наданих ліцензій.

Згідно з частиною другою ст. 29 Закону № 3817, роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Частиною п’ятою ст. 53 Закону № 3817 встановлено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним надається безстроково, а плата за неї справляється щорічно.

Слід зазначити, що п. 141.14 ст. 141 Кодексу не містить положень, відповідно до яких суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески виключно у разі наявності операцій з реалізації пального протягом місяця або у разі складання акцизних накладних та реєстрації їх у реєстрі.

Враховуючи викладене, критерієм для визначення переліку суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним та зобов’язані щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, є наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів га місць обігу пального станом на перше число поточного місяця.

Зазначена позиція висвітлена Міністерством фінансів України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію єдиної державної податкової політики, а також здійснення нормативно-правового регулювання у податковій сфері, у листі від 16.01.2025 № 11210-09-62/1594.

Крім того зазначимо, якщо у платника податку на прибуток наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним, де передбачено здійснення реалізації кількох видів пального (у тому числі скрапленого газу), інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, але при цьому реалізація пального не здійснювалася, то авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за таке місце роздрібної торгівлі пальним у розмірі 60 тисяч гривень відповідно до п.п. «а» п.п. 141.14.2 п. 141.14ст. 141 Кодексу.

Відповідно до пп. 141.14.4 п. 141.14 ст. 141 Кодексу грошове зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою у п.п. 141.14.1 цього пункту для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.

Згідно з пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 12 пп. 75.1.1. п. 75. 1 ст. 75 Кодексу предметом камеральної перевірки є своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 Кодексу.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених у Кодексі, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. 

Штраф, визначений у п. 124.1 ст. 124 Кодексу застосовується лише після сплати податкового (грошового) зобов’язання, оскільки він розраховується від погашеної суми податкового боргу.