На які активи не поширюються державні гарантії та звільнення від відповідальності при одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванні?
опубліковано 03 лютого 2023 о 17:56 Розділ: Місцеві новини
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (території обслуговування: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський райони м. Дніпра) інформує.
Відповідно до пункту 19 підрозділу 94 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) державні гарантії та звільнення від відповідальності, передбачені підрозділом 94 розділу ХХ Кодексу, не поширюються на активи, здобуті внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, крім кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212¹ (щодо сплати податків як фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем), ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов'язкових платежів), ст. 367 (якщо злочин пов'язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України.
Державні гарантії та звільнення від відповідальності, передбачені цим підрозділом, також не поширюються на:
активи фізичної або юридичної особи, набуття яких містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 Кримінального кодексу України, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;
валютні цінності, права вимоги та грошові кошти, позичені третім особам, що відображені в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, у разі встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, порушення декларантом встановлених пунктами 8 і 9 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу умов розміщення валютних цінностей у банківських або інших фінансових установах, відсутності договору позики між декларантом та юридичною особою та/або нотаріального посвідчення договору позики між декларантом та іншою фізичною особою, відсутності відповідного документа, що підтверджує право вимоги.