Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі — ПКУ) ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 3.1 ст.3 ПКУ визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; ПКУ; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання ПКУ та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.
При цьому, згідно п.3.2 ст.3 ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Між Україною i Сполученими Штатами Америки 25 жовтня 1993 року укладено Угоду щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, якою передбачено надання Сполученими Штатами Америки безкоштовної допомоги Україні шляхом надання технічної допомоги, матеріально-технічних засобів та послуг для ліквідації бойових ракетних комплексів в Україні (далі – Угода).
Відповідно до п.1 ст.VIII Угоди Сполучені Штати Америки, їх персонал, підрядчики і персонал підрядчиків у зв'язку з діяльністю, що здійснюється відповідно до цієї Угоди, звільняються від відповідальності за сплату будь-яких податків або подібних зборів, що стягуються на території України.
Зазначена Угода затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 №1077. В той же час, згоду на обов’язковість даної Угоди, з моменту набрання чинності ПКУ та до теперішнього часу, Верховною Радою України, не надано.
З метою підтвердження терміну дії та чинності даної Угоди ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлено запит до Міністерства закордонних справ України від 07.07.2016 №8973/10/04-36-12-01-16, на який отримано відповідь в частині дії та повідомлення про визначений термін дії Угоди – до 31.12 2020 року.
Проте, питання оподаткування операцій здійснених в рамках Угоди повинно співвідноситись з положеннями п.3.2 ст.3 ПКУ, що вимагають згоди Верховної Ради України на обов’язковість міжнародного договору (угоди).
На поточний момент на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), а також на офіційному веб – порталі ДФС України відсутні консультації з питань оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) в рамках даної Угоди.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з положень ПКУ, зокрема, п.3.2 ст.3 ПКУ та у зв’язку з відсутністю згоди Верховної Ради України на обов’язковість Угоди щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, якою передбачено надання Сполученими Штатами Америки безкоштовної допомоги Україні шляхом надання технічної допомоги, матеріально-технічних засобів та послуг для ліквідації бойових ракетних комплексів в Україні від 25 жовтня 1993 року, у ТОВ «…» відсутні законодавчі підстави для звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) в рамках даної Угоди.
Також повідомляємо, що, згідно п.53.3 ст.53 ПКУ платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.