Податковим кодексом України (далі – Податковий кодекс), передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства (пункт 52.1 статті 52 Податкового кодексу).
Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Згідно з положеннями статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України (далі - Земельний кодекс), законом, який регулює оподаткування землі є Податковий кодекс України.
Згідно статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (підпункт 269.1 статті 269 Податкового кодексу).
Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 стаття 286 Податкового кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 стаття 287 Податкового кодексу).
Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу (пункт 269.2 стаття 269 Податкового кодексу).
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (підпункт 4 пункт 297.1 стаття 297 Податкового кодексу).
Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, якщо ПП використовує земельні ділянки для провадження господарської діяльності та зареєстрована платником єдиного податку, то вона звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном.
Водночас, користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди. Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Слід зазначити, якщо юридичні особи, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, необхідно звернутися до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації права власності або права користування на такі земельні ділянки, оскільки використання землі без оформлених документів є порушенням земельного законодавства.
Роз’яснення ДФС України з зазначеного питання розміщене на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques).