Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Тобто, формування доходів та витрат при визначенні об’єкта оподаткування здійснюється за загальними правилами бухгалтерського обліку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (далі – П(С)БО №7).
Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом (пункт 33 П(С)БО №7).
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів (пункт 34 П(С)БО №7).
Таким чином, операції з ліквідації основних засобів (за умови прийняття рішення про незастосування різниць в податковому обліку) вплинуть на об’єкт оподаткування податком на прибуток шляхом визначення фінансового результату до оподаткування з урахуванням норм пунктів 33, 34 П(С)БО №7.
Формою податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 №585, далі – Декларація) предбачено вичерпний перелік показників, які впливають на визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток.
Отже, у разі прийняття підприємством рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, операції з ліквідації основних засобів вплинуть на об’єкт оподаткування податком на прибуток у складі показника рядку 2 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності».
Для цілей оподаткування податком на прибуток при ліквідації основних засобів підтверджуючі документи не надаються.
Одночасно слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»).
Таким чином, щодо остаточної відповіді з питання ведення бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
Щодо оподаткування податком на додану вартість
Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПКУ у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Враховуючи викладене, лише після встановлення факту ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів суб'єкт господарювання має право на застосування положень та пункту 189.9 статті 189 ПКУ.
При цьому, якщо ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів відбулась у зв'язку з викраденням, знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджено відповідно до законодавства, для суб'єкта господарювання така ліквідація не розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами відповідно до абзацу другого пункту 189.9 статті 189 ПКУ.
Згідно з пунктом 41 та пунктом 43 Методичних рекомендацій з обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійна діюча комісія.
Така комісія:
- здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;
- установлює причини невідповідності критеріям активу;
- визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;
- складає і підписує акти на списання основних засобів.
Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів основних засобів.
Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Якщо платник ПДВ під час придбання основних засобів, які були зруйновані внаслідок дії обставин непереборної сили, скористався правом на податковий кредит, то у зв’язку з тим, що такі основні засоби неможливо використати у господарській діяльності, платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається списання основних фондів, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалась на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Зазначена позиція фіскальної служби викладена на загальнодоступному інформаційно – довідковому ресурсі «База знань» у підкатегорії 101.02.
Разом з цим, якщо основні засоби ліквідуються, як такі що не можуть використовуватися за первісним призначенням в зв’язку з перебуванням їх на території проведення антитерористичної операції, то за наявності у суб'єкта господарювання сертифіката Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), та висновків експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням, оформлених актом про їх списання затвердженої форми, така ліквідація не розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами відповідно до абзацу другого пункту 189.9 статті 189 Кодексу.
При цьому, платник ПДВ, на підставі наказу керівника підприємства у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, здійснює їх ліквідацію та подає до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період відповідні документи, що підтверджують їх знищення (ліквідацію).
Додатково:
Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункт 14.1 стаття 14 ПКУ).
Згідно з положеннями статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Для отримання необхідної інформації і вичерпних усних відповідей з питань податкового законодавства Ви маєте можливість звертатись до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків, перебуваєте на обліку та Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).