Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Податковий кодекс) передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства (пункт 52.1 статті 52 Податкового кодексу).
Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Згідно з положеннями статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс), законом, який регулює оподаткування землі є Податковий кодекс України.
Згідно зі ст.2 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Цивільним кодексом України, Законом №161, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Положеннями статей 286, 288 Податкового кодексу передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.
Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Кодексу).
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ст.16 Закону №161).
Договір оренди земельної ділянки між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Компанія Купецький Дім» припинив свою дію у 2010 році.
Статтею 31 Закону про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Строк дії договору оренди землі є його істотною умовою (згідно із статтею 15 Закону "Про оренду землі").
Законом України від 28.12.2014 № 71‑VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено умови для окремих категорій землекористувачів, за яких вони можуть бути платниками плати за землю.
Зокрема, з 1 січня 2015 року, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку (до 1 січня 2015 року – з дати реєстрації права власності на нерухоме майно) (п.287.6 ПКУ).
Разом з тим, слід зазначити, що Законом України № 71 плату за землю, як складову податку на майно, включено до переліку місцевих податків.
Особливістю є те, що місцеві податки встановлюються рішеннями сільських, селищних та міських рад. При цьому плата за землю, є обов’язковою для встановлення місцевими радами.
Відповідно до пункту 4 статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280) справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону № 280).
Дніпропетровською міською радою рішенням від 13.07.2016 № 7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» (далі – Рішення № 7/11), визначені ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку та встановлено, що воно набуває чинності з 01.08.2016 року.
Пунктом 1.6. Додатку 2 Рішення № 7/11 визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 1.3 - 1.5 цього додатка.
Згідно частини першої статті 73 Закону № 280 акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина перша ст. 73 Закону № 280).
Рішення Дніпропетровської міської ради, що не скасовані у судовому порядку є чинними та такими, що підлягають обов’язковому виконанню.
Пп. 12.3.5 п.12.3 ст12 ПКУ визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Таким чином, юридичні особи - користувачі земельних ділянок, у тому числі із земель державної або комунальної власності, при сплаті земельного податку повинні дотримуватись рішення міської ради.
Одночасно слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства. Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена статтями 144, 211 Земельного кодексу України.
Повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (пп. 1 п. "б" част. першої ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Так, у разі виявлення порушень відповідно до закону на порушника складається протокол і встановлюється термін для усунення порушень. У разі не виконання протягом зазначеного строку вимог щодо припинення порушення земельного законодавства, матеріали передаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для припинення права користування земельною ділянкою.