Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі — ПКУ) земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до ст. ст.269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.
Згідно з п. «а» ст.90 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс), власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду.
Орендна плата за землю, відповідно до статті 21 Закону України від 06.10.1998 року №161- XIV «Про оренду землі» (далі – ЗУ «Про оренду землі») це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Відповідно до п.п. «б» п.185.1. ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно п.п.14.1.185 п.14.1. ст.14 ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п.188.1 ст.188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Одночасно повідомляємо, що лист ДФС України від 04.05.2016 №10019/6/99-95-42-01-15, на який посилається ТОВ «Інвестиційна компанія 2006» - це роз’яснення надане конкретному платнику на поставлене питання, та у відповідності до ст.52 ПКУ має індивідуальний характер дії і може використовуватись виключно платником податків, якому надана така консультація.
Стосовно включення до бази оподаткування ПДВ коштів, що надійшли платнику податку як компенсація з оплати земельного податку повідомляємо наступне.
Нормами ПКУ компенсація з оплати земельного податку окремо не виділена та особливого порядку оподаткування таких компенсацій ПДВ не визначено, тому розгляд порушеного платником питання вимагає чіткого та конкретного розуміння цивільно-правових відносин орендатора та орендодавця. Для підготовки податкової консультації просимо надати договори, в яких передбачено порядок та спосіб надання орендодавцю зазначеної компенсації.
Вивчення та оцінка таких договорів дозволить надати конкретну відповідь на порушені вами питання.
Щодо врахування суми компенсації земельного податку при визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток повідомляємо наступне.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 ст.44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в ст.134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по компенсації витрат зі сплати земельного податку.
Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
В листі підприємства зазначено, що нерухоме майно, яке є власністю підприємства, розміщується на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні іншого підприємства на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, тобто саме це підприємство і є платником земельного податку у відповідності до статті 269 ПКУ.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі – П(С)БО №16).
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 П(С)БО №16).
Відповідно до пункту 18 П(С)БО №16, витрати на податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) є адміністративними витратами, тобто витратами на обслуговування та управління виробництвом.
В зв’язку з цим, витрати при нарахуванні земельного податку обліковуються та визнаються витратами саме платника земельного податку.
Підприємство, яке є власником нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, визнає витрати у сумі наданої компенсації на користь платника земельного податку у періоді перерахування грошових коштів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі – П(С)БО №15).
Пунктом 5 П(С)БО №15 зазначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, оборотні активи – гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Таким чином, отримання платником земельного податку компенсації понесених витрат на сплату земельного податку призведе до збільшення його активів та, відповідно, до визнання доходу у періоді отримання такої компенсації.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, доходи від отримання компенсації земельного податку та витрати від його сплати впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток такого платника через відповідне збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування.