Критерії визнання операцій контрольованими викладені у ст.39 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Для визнання господарської операції контрольованою вона має відповідати одночасно сукупності двох критеріїв, викладених у п.п39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ, а саме критерію «за контрагентом», та «вартісному критерію».
Критерій «За контрагентом»
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованою операцією є (п.п39.2.1.1 та 39.2.1.2, п.п39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ):
- господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.
- для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 39.2.1.4 п.п39.2.1 п. 39.2. ст.39 ПКУ визначено, які саме господарські операції можуть визнаватися контрольованими. Це є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
- операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
- операції з надання послуг;
- операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;
- фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
- операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.
Також до контрольованих операцій п.п39.2.1.5 п.п39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ передбачено віднесення сукупності операцій між пов’язаними особами (резидентом та нерезидентом) проведених із залученням декількох непов’язаних осіб, якщо ці непов’язані особи :
- не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов'язаними особами;
- не використовують в такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов'язаними особами.
Одночасно слід зазначити, що з 01.01.2015 контроль за трансфертним ціноутворенням здійснюється винятково щодо зовнішньоекономічних операцій, однією із сторін яких є особа – нерезидент.
«Вартісний критерій визнання операції контрольованою»
Нормами п.п39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ПКУ визначено, що господарські операції, які відповідають критерію «за контрагентом», визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Довідкова інформація: Непрямими податками є податку на товари роботи послуг, що встановлюється як надбавка до ціни на товари або тарифи на послуги і не залежить від доходів платника податків. До непрямих податків відносяться податок на додану вартість, акцизний податок і мито.
Таким чином, вартісний критерій складається із двох обов’язкових складових: обсягу річного доходу платника та загальної суми контрольованої операції. Відсутність будь – якого з цих елементів незалежно від наявності критерію «за контрагентом» виключає віднесення господарських операцій до контрольованих.
Відповідальність платників податків за неподання звітності та документації про контрольовані операції
Нормами Податкового кодексу передбачено застосування фінансових санкцій до платників податків, які порушують вимоги встановлені ст.39 ПКУ щодо подання Звіту про контрольовані операції та Документації.
Пунктом 120.3 ст.120 ПКУ визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції. (станом на 01.01.2015 – мінімальна заробітна плата складала – 1218 грн., сума штрафної санкції складатиме – 365 400 грн) ;
- 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.