Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло звернення ___ від 03.11.2015 №03/11 щодо можливості отримання доходів (прибутку) від надання послуг та продажу майна та у відповідності до положень ст.52 «Податкова консультація» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), далі – ПКУ, у межах компетенції і повноважень повідомляє наступне.
Що стосується питань 1,2,3 листа - запиту повідомляємо.
Згідно з положеннями ст.52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, конкретний перелік якого встановлено ст.3 ПКУ.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Таким чином, податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування норм податкового законодавства в його податковому обліку, а не для використання у будь-який інший спосіб.
Питання щодо відносин, які виникають при здійсненні діяльності кооперативу, зокрема встановленні ціни квадратного метру площі квартири, формуванні пайового фонду, регулюються загальними нормами законодавства, в тому числі Цивільним та Господарським кодексами України та не стосуються питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в податковому обліку платника податку, в зв’язку з чим не належить до повноважень контролюючих органів.
Разом з цим, повідомляємо, що відповідно до положень cт.20 Закону України від 10.07.2003 №1087-IV "Про кооперацію", далі - Закон №1087, для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі (ст.21 Закону №1087)
Відповідно положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом МФУ від 30.11.1999 №291, далі - Інструкція №291, для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу призначено рахунок 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал".
На субрахунку 402 "Пайовий капітал" рахунку 40 відображається і узагальнюється інформація про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для провадження його господарсько-фінансової діяльності.
Тобто, Інструкцією №291 передбачено можливість відображення інформації про пайовий капітал у сумі пайового внеску члена житлово-будівельного кооперативу на підставі первинних підтверджуючих документів, в тому числі акту приймання-передачі ТМЦ.
Одночасно, згідно з п.п.5 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №375, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку.
Таким чином, з питань правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з оприбуткування ТМЦ на баланс кооперативу доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Питання 4
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів отриманих від надання послуг у вигляді технічної допомоги, юридичного і бухгалтерського супроводу та супроводу будівництва ГУ ДФС повідомляє таке.
Відповідно п.162.1 ст.162 ПКУ платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV Податкового кодексу України.
Згідно п.163.1 ст.163 ПКУ об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Поняття доходу з джерелом їх походження з України читко визначено пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ.
Отже при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані фізичною особою як у грошовій, так і негрошовій формах (п.164.3 ст.164 Кодексу).
Відповідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПКУ до додаткових благ відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 Кодексу для цілей Розділу IV Кодексу заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Вступаючи у трудові відносини з підприємствами, працівники укладають трудові договори.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового договору , так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору.
Відповідно до п.167.1 ст.167 та п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Тобто, під об’єктом оподаткування розуміється дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).
За цивільно-правовими договорами (договором підряду/договором про надання послуг) оплачується виконана робота/надана послуга, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами приймання-передачі).
Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша ст.901 ЦКУ).
Отже, для цілей оподаткування факт оплати у межах цивільно-правового договору (договору підряду/договору про надання послуг) кваліфікується як об’єкт оподаткування.
Таким чином, оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, військовим збором підлягають доходи, отримані за цивільно-правовими договорами, зокрема договором підряду/договором про надання послуг, виконання робіт /надання послуг яких підтверджуються актами виконаних робіт (актами приймання – передачі) на підставі яких провадиться їх оплата.
Пунктом 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
При цьому, відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними ст.167 ПКУ.
Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, доходи від надання послуг, що нараховуються (надаються) фізичній особі відображається у податковому розрахунку за ф.№ 1ДФ під ознакою доходу «102» - «Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 розділу IV Кодексу)».
Щодо питання «Чи може член кооперативу надавати у рахунок вартості пайового внеску послуги кооперативу як фізична особа (технічна допомога, юридичний та бухгалтерський супровід, супровід будівництва)» ГУ ДФС повідомляє наступне.
Правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року №1087-VI із змінами та доповненнями (далі Закон №1087-VI).
Так, відповідно до ст.2 Закону №1087-VI визначено:
кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;
пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Відповідно до ст.11 Закону №1087-VI вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.
Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Відповідно до ст.12 Закону №1087-VI одним з основних прав члена кооперативу є одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом.
Відповідно до ст.20 Закону №1087-VI для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.
При цьому згідно з вимогами ст.21 Закону №1087-VI пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, у тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
Виходячи з наведеного, враховуючи поворотний характер пайового внеску, а також те, що послуги споживаються в момент їх надання, зарахування вартості послуг до пайового внеску суперечить положенням ст.2 Закону України «Про кооперацію».
ГУ ДФС звертає увагу, що кожен конкретний випадок слід розглядати з урахуванням копії первинних документів, тому у подальшому радимо Вам разом з запитом надавати договори або інші документи що стосується окремої справи.
Питання 5
Верховною Радою України 17 липня 2015 року прийнято Закон України за №652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», далі - Закон №652, яким внесено значні зміни в питання оподаткування неприбуткових установ, та який набрав чинності 13.08.2015.
Так, згідно положень п.п.14.1.121 п.14.1 ст.14 ПКУ, неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п.133.4 ст.133 цього Кодексу.
Згідно п.133.4 ст.133 ПКУ, не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (п.п.133.4.1 п.133.4 ст.133 ПКУ).
Таким чином, обов’язковою умовою для неприбуткової організації є використання своїх доходів (прибутків), виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п.133.4.2 п.133.4 ст.133 ПКУ).
Що стосується видів діяльності, якими може займатись неприбуткова установа, повідомляємо, що чинна редакція ПКУ не містить обмежень щодо факту отримання доходів (прибутків) неприбутковою організацією, та переліку доходів (прибутків), які звільняються від оподаткування.
Отже, Обслуговуючий кооператив може отримувати прибуток від надання послуг, як членам кооперативу так і іншим особам, отримувати прибуток від продажу майна, належного кооперативу за умови, що ці доходи (прибутки) використовуються таким Обслуговуючим кооперативом виключно для фінансування видатків на утримання такого кооперативу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами.
Разом з цим, встановлення контролюючим органом відповідно до норм ПКУ факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм ПКУ. Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення (п.п.133.4.4 п.133.4 ст.133 ПКУ).
Додатково:
Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Згідно з положеннями ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Для отримання консультацій з питань податкового законодавства радимо Вам у подальшому звертатись в усній формі до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків перебуваєте на обліку, в письмовій формі до контролюючих органів в областях, а також із запитами до Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00 хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).