Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло звернення _________ від 25.09.2015 №09/15-16 щодо оподаткування витрат підприємства на технічне обслуговування, страхування транспортного засобу, який знаходиться в операційній оренді на підставі договору оренди з фізичною особою - підприємцем, наявності первинних документів, а також щодо відображення отриманих доходів фізичною особою від надання в оренду юридичній особі нерухомого (рухомого) майна та у відповідності до положень ст.52 «Податкова консультація» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), далі – ПКУ, у межах компетенції і повноважень повідомляє наступне.
Щодо питань 1, 4 листа-запиту :
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318, далі П(С)БО №16, п.15 якого передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Пунктом 18 П(С)БО №16 передбачено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Пунктом 19 П(С)БО №16 передбачено, що витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).
При цьому, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.7 П(С)БО №16).
Відповідно до положень п.п.134.1.1 ст.134 ПКУ в редакції, що діє з 01.01.2015, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Коригування в обов’язковому порядку здійснюються тими платниками, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцяти мільйонів гривень
Таким чином, витрати на утримання основного (транспортного) засобу відносяться до складу витрат підприємства залежно від напряму використання такого транспортного засобу відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та враховуються у визначенні фінансового результату до оподаткування та відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно положень п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", далі - Закон №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
Так, первинними документами при здійсненні операцій з оперативної оренди транспортного засобу обов’язково, але не виключно, є:
- договір, оформлений належним чином ;
- акт прийому-передачі майна (передача автотранспорту в оперативну оренду);
- акт прийому-передачі наданих послуг (оренда автотранспорту), оформлений з урахуванням вимог первинного документа, визначених ст.9 Закону № 996-XIV,
- товаро-транспортні накладні у разі здійснення вантажних перевезень;
- рахунок, що надається орендодавцем для оплати зазначених послуг.
Щодо питання відображення отриманих доходів фізичною особою від надання в оренду юридичній особі нерухомого (рухомого) майна повідомляємо.
Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV із змінами та доповненнями, (далі – ЦКУ), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст.626 глави 52 ЦКУ).
Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцію.
Таким чином, договори оренди нерухомого (рухомого) майна відносяться до договорів цивільно-правового характеру.
Водночас, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об’єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ (ст.760 ЦКУ), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦКУ).
Отже, договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг.
Таким чином, відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, суми орендних платежів, які отримуються фізичною особою, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «127», як виплата інших доходів.
Що стосується питань 2,3,5 листа - запиту повідомляємо.
Згідно з положеннями ст.52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, конкретний перелік якого встановлено ст.3 ПКУ.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Таким чином, податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування норм податкового законодавства в його податковому обліку, а не для використання у будь-який інший спосіб.
Питання щодо відносин, які виникають при оформленні договору найму транспортного засобу, зокрема форми договору найму, регулюються загальними нормами правовідносин, які викладено в Цивільному та Господарському кодексах України та не стосуються питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в податковому обліку платника податку, в зв’язку з чим не належить до повноважень контролюючих органів.
Додатково:
Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Згідно з положеннями ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Для отримання необхідної інформації і вичерпних відповідей з питань податкового законодавства радимо Вам у подальшому звертатись до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків перебуваєте на обліку та Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00 хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).