ГУ ДФС у Дніпропетровській області розглянуто звернення щодо оподаткування, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) з сум середнього заробітку нарахованого працівнику за час вимушеного прогулу зарахування відповідно рішення суду та у межах своїх повноважень повідомляє таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – Кодекс, ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів (п.41.1 ст.41 ПКУ).
Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до частини 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Водночас згідно із ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим ст.233 КЗпП встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст.235 КЗпП), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст.238 КЗпП).
Слід зауважити, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ст.5 Закону №606).
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом №606.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регулюються Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108) та іншими законодавчими та нормативними актами, у тому числі розробленими відповідно до КЗпП та Закону № 108, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі - Інструкція).
Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції визначено види виплат, які включаються до складу фонду додаткової заробітної плати, зокрема оплата за невідпрацьований час, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством (пп.2.2.12 п.2 Інструкції).
Розділом 3 Інструкції встановлені інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, зокрема, компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду (п.3.13 Інструкції).
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно із п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються:
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Кодексу);
дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків, визначених пп.164.2.14 цього пункту;
та інші доходи, крім зазначених у ст. 65 Кодексу.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Кодексу.
Так, згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, поняття, якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.
Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" (далі - Закон № 71) до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України продовжено оподаткування військовим збором (пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Кодексу (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу (пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Враховуючи зазначене, у ситуації, що розглядається, юридична особа Дніпропетровська обласна організація українського товариства глухих є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору та несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету зазначеного податку і збору.
Крім цього, такий податковий агент прирівнюється до платників податку і має права виконувати усі обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Разом з тим, доводимо до відома, що відповідно пп.169.3.4 п.169.3 ст.169 ПКУ податкова соціальна пільга надається працівнику з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому такий платник податку був звільнений з місця роботи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу що здійснює його збір та ведення обліку визначні Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 –VІ (далі – Закон №2464).
Статтею 4 Закону №2464 визначений перелік платників єдиного внеску, зокрема такими платниками є роботодавці.
Базою нарахування єдиного внеску є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону №108, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464).
Обчислення єдиного внеску здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (п.2 ст.9 Закону №2464).
Додатково повідомляємо, що Державного виконавця як окрему процесуальну особу не включено до переліку платників статті 4 Закону №2464.
Відповідно до пункту 18.1. статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Отже, Державний виконавець також не є податковим агентом.
Відповідно до частини 8 статті 65 Закону №606, у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.
У випадках примусового виконання рішень суду про стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу, державний виконавець здійснює необхідні заходи із своєчасного та повного виконання судового рішення у спосіб і порядку, що визначені виконавчим документом, зокрема і рішенням суду. При цьому утримання податків, зборів та інших платежів із сум стягнутої заробітної плати працівника Законом № 606 не передбачено.
Нарахування та утримання єдиного внеску можливе лише за умови відображення стягнутих за судовим рішенням сум у бухгалтерських та інших документах, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом № 2464 нараховується єдиний внесок.
Водночас ГУ ДФС повідомляє, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно тим платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПКУ).