Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий Кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – Кодекс, ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів (п.41.1 ст.41 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб установлено розділом IV Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.163 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ із змінами та доповнення (далі – КЗпП) на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Схожу норму містить ст.8 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ «Про охорону праці» із змінами та доповненнями.
Порядок забезпечення працівників спецодягом регламентується Положенням від 24 березня 2008 року №53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за №446/15137 із змінами та доповненнями (далі – Положення №53). Ним передбачено, що спецодяг видається працівникам безоплатно, є власністю підприємства, обліковується як інвентар і підлягає обов’язковому поверненню при: звільненні з підприємства, а також після закінчення строків його використання замість одержуваного нового спецодягу.
Відповідно до пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Водночас до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Податкового кодексу), а саме: у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції згідно з трудовим договором (контрактом) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 зазначеного Кодексу).
Отже, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах з урахуванням вимог пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, не буде визнаватися додатковим благом та не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Відповідно, не потрібно оподатковувати таку видачу і військовим збором.
Як зазначалося вище, спецодяг є власністю підприємства, а працівник ним лише користується. Водночас при звільненні працівник зобов’язаний повернути його підприємству.
Згідно з частиною першою ст.133 КЗпП працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність (у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку) за зіпсуття або знищення через недбалість виданого в користування спецодягу.
Крім того, частиною п’ятою ст.134 цього Кодексу передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям спецодягу.
Отже, у разі якщо працівник, якому був видан спецодяг, припиняє трудові відносини з роботодавцем, і не повертає йому спеціальний (у тому числі формений) одяг, спеціальне взуття, граничний строк використання яких не настав, то вартість такого майна включається до складу місячного оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та підлягає оподаткуванню на загальних підставах і відображається в податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «126».